Лишив  усі справи,  пішов Гриць  до Клави, -

Думав рада буде, а вона,  "Гертруда",*

Двері, перед носом, злісно зачинила, -

Немов би чужого у дім не впустила...

Крізь  двірну  щілину,  в збудженому стані,

Голос надривала,  - наче на Майдані:

Відтепер,  "безгроших",  пускати не буду, -

За Любов дарують  діаманти,  - люди,

А ти рік вже ходиш з пустими руками, -

Човгаєш об мене схудлими  боками...

Настав час відчути, - прийдешнє змінилось,

Все,  що було даром -  тепер  оцінилось!

...Вислухав те Грицьо і,  зітхнувши тяжко,

Пішов до крамниці,  купив собі пляшку, -

Випив, розімлівся, -   замріявся  здуру,

Що зміг би продати   і свою натуру...

Півгодини мислив - кому б себе здати,

Посміхнувся кисло та й  почав бурчати:

Бачиш,  які  мудрі   усі  діви   стали, -

Їм доброго слова та ласки   замало!

Прочистили б мізки, - не всі ж депутати,

Когось  і  задаром  потрібно  кохати...

Прокинули  б  розум:  гроші, - то полова...

Кохання не купиш, - це ж, бо, не корова...

*  Гертруда - ім"я, означає -  борець за справедливість...