По  старому  вітер  віє...  по-новому  світ  "дуріє"...

Ми  свою  торуєм  стежку. Сили  тратимо   на  вежку:

З  української  натури  ліпим  твір  архітектури, -

Вже чимало літ підряд,   піт вкриває всю  спину  і зад...

На  свій  задумок,  хороший,  -  віддаємо  купу  грошей.

В  проект  мрій  себе  впрягли, -  тягнемо, як  два чорні воли.

Щоб комфорт був, як  в людей, - душу грів спортзал щоб і  басейн;

Щоб  мансарда  квітла втіхою, балкон та  гараж, як  павільон...

А  сусіди  наші  милі,  чарами  трави   сп"янілі,  -

Під куреником своїм,  днем радіють, кожним, в світі цім, -

Гріють тим,  що  є,  вони   себе;  хвалять  Небо  голубе...

У  безмежних  втіх   щодня  їх   краса   природна   осіня...