"Чужий муж об"ївся груш"... її ж, -  билини,

Щодня зводить, трясе  душу - не його сини!

Ні один, буцім, ні другий не взяв його гени, -

Усі їхні пісні  й  танці,  як в  аборигенів...

І, що далі  то все зліший, -  як переп"є чарку,

То ніхто в світі не спише його  перебранку!

Каже, що з синами, мов,  "зайшла в аномалію",

Як турне колись вела, -  вивчала Австралію.

Звісно, - стверджує вона,  але ж ти зі мною скрізь

Був  та  пив  усе  підряд, -  вибивав гопак, на біс!

Та на доводи  оті,   він   такі  дива     плете,

Що аж  в»януть вуха  вже, щодня слухаючи те...

Від фантазій така флора,  - куди тій рекламі!

То вона йому,  учора,  видала в нестямі:

Досить, каже, вже  варити  несусвітню кашу, -

Що десь там  колись  було,   а діточки наші!