Аж ось, рука могутня, Божа,
Згорнула з Неба сніг і вмить
Зима на себе стала схожа, -
Сріблистим гомоном бринить.
В мереживі сніжинок білих
Крізь довгі вулиці вона,
Поміж облич незрозумілих, -
Біжить жадана і гучна.
Cьогодні, зимонька , царівна, -
Природи дивної краса!
Її пора така чарівна !
Навіки Слава Небесам !
Комментарии