* * *

I чому лякаєшся ти мене?
Я ж тобi не ворог, недоторка!
Що ти пишеш там у свiй щоденник?
Мабуть, що я клоун твій Єгорка?

Що тобi моя увага значить?
Це мені, ти б знала як, цікаво.
Знову бачу погляд твій дитячий –
Не чекаю слiв твоїх ласкавих.

Мабуть, тебе дещо там лякає,
Як маленьку молоду конячку,
Що всього боїться, і – брикає?
Жахаєшся рук моїх гарячих.

Чи нiхто до тебе не торкався,
I тому ти мене вiдштовхнула?
Чи, колись, с тобою хтось погрався,
I, як рибка, в себе ти пiрнула?

Ти, давай, не бiйся, роздивляйся –
Хто тобi я: ворог чи коханий?
I, вiд себе, в себе не ховайся,
Розквiтай же, ти, мiй свiтлий ранок.

Так, в тобi я бачу тiльки — ранок,
Ранок твiй — найкраще, що є в свiтi…
Та у мене, знов, на серцi рана…
Як менi, з тією раной жити?

3 января 2008 г.