О, світ жорстокості, печалі і нахабства,

Невже таким тебе творив Великий Бог?

О, світе, повен майнового рабства,

Де рівно каравай не ділиться на двох.

Де люд стає озлобленим або байдужим,

А щирість заховалась, трепетно мовчить.

О, світе, до розваг і війн жагучий.

Каскад хвороб і катастроф тебе не вчить.

Не вчить земля, яка наїлась хімікатів.

Не вчать глибокі очі вуличних дітей.

І не торкають душу черги автоматів,

Що тіло рвуть на всіх екранах день у день.

О, світ блаженності, духовності, любові!

Згадай, таким тебе творив Великий Бог,

Щоб у твоїм земнім і світлім домі

Гармонію пізнать всім світом і удвох.