В горобчихи горобець жив чотири роки, -

Смакував її хлібець, пив любовні соки. -

Коли ж пір"ям  аж  лиснів,  став таки нівроку, -

Життя стрілку перевів... покохав сороку!

З нею слухав серця дзвін, - збився знов з дороги...

Уподобав чаплю він -  за довжезні ноги.

Отак він любив, кохав, - втіхи пив  миттєві,

Поки дзьобом хтось не дав в тім"я горобцеві.

Ледве-ледве він підвівсь, - скочив на алею,

Переляканий увесь, з бідною душею.

Спантеличений якийсь... вискубані крила...

От, зіграла жарт любов!.. чи нечиста сила...

Горобчиху пригадав і сльозі дав волю, -

  Важко сто разів зітхав... гріх списав на долю.

-----------------------------------------------------------

У цім світі дивні всі - горобці й синички!

Не цінують те що є... люблять полунички!