Схилилось небо до вікна, - знов хмара сунеться страшна,

Сердито громом вже гримить, - за мить, дощем застугонить...

Годинник стукає "так-так", - не спинить Небо дощ ніяк!

Під зливою самотній пляж... Холодний видався вояж...

Збігають непривітно дні,  лишивши погляд  у  вікні, -

Похмура днина, мовчазна, - в стосунках темрява одна...

В сирій погоді,  дощовій,  невтішно і  йому,  і  їй, -

Зненацька, в днині вони цій, характер упізнали свій.

Схолов гарячий їх роман...  Накрив думки густий туман, -

 На жаль, з небесної води,   набралось почуття   біди.

Сумують мрії-міражі,  сповиті морем...   На межі

Рясних дощів,  гуркоту грому  плете безмовність  втому...