По старому вітер віє... по-новому світ "дуріє"...
Ми свою торуєм стежку. Сили тратимо на вежку:
З української натури ліпим твір архітектури, -
Вже чимало літ підряд, піт вкриває всю спину і зад...
На свій задумок, хороший, - віддаємо купу грошей.
В проект мрій себе впрягли, - тягнемо, як два чорні воли.
Щоб комфорт був, як в людей, - душу грів спортзал щоб і басейн;
Щоб мансарда квітла втіхою, балкон та гараж, як павільон...
А сусіди наші милі, чарами трави сп"янілі, -
Під куреником своїм, днем радіють, кожним, в світі цім, -
Гріють тим, що є, вони себе; хвалять Небо голубе...
У безмежних втіх щодня їх краса природна осіня...
Комментарии