Жора,  грів  душу  учора...   рве думки,  сьогодні, -

Де, з ким никав...  В його Дори, -  слів  колючих, сотні, -

Ними в"їдливо шпигає, аж до кісток длуба, -

(У  напруженні,  душевнім,   він  шкрябає  лоба)...

- Ну,  прочухався, -  озвучуй,   хто я  і  яка  я, -

За який мідяк  продав би...  і, -   хто така Тая!

Пролий фарби та ясніші, щоб все було видно, -

Намалюй нову картину ... стара вже набридла...

Він,  не так їй,  як собі,  - (аби думку не згубить),

З  тріску,  з жару  в голові,  вмить почав "кисіль" варить:

- Тьху,  здуріла моя жінка... голова й два вуха, -

Які  гроші,  яка Тая,  -  то   все медовуха, -

Ти  повинна  зрозуміти  і  давно  засвоїть,

Що горілка,    чоловіка,   в  мавпу "перекроїть"!

- Вчора, це  було помітно  і, -  косо та  прямо,

Хатнім  віником,   належно,  привела до тями...

Однак він не пригадав... чи гнав оте  від  себе, -

Як  до песа вліз у буду...     вив на святе Небо...

-------------------------------------------------------------

Отакі справи, народ...   Пить горілку -  треба  вміти...

Краще, взагалі  не пити,  - без неї можна жити!