От, і сонце припекло, - зі щирого Неба
Розливає такий жар, що ховатись треба
Десь у тінь, - під деревце, під широкі віти, -
З ними мову завести... якби ж зрозуміти, -
Про що шепчуть, гомонять, які бачуть мрії, -
Чи про дощ на кожен день чи, - щоб вітер вії
Вже тихесенько підвів та гойдався з ними, -
Поки Небо, спеку цю, зовсім не припине.
Думки дивні, а згори, сонце сипле іскри.
Коротесенька, геть, тінь пада від берізки.
Усе, в царстві теплоти, п"є спрагло повітря.
Перестрибує мости, йде спекотне ЛІТО...
Комментарии
На тіло, занурену в рідину, діє виштовхуюча сила, спрямована вертикально вгору ...
Виштовхуюча!:)
пишу, як умію...
... якщо щось не смакує, - не їжте))