Звiрятко мале i пухнасте,
З маленькими iклами, власне,
Сидить на гiллi, поглядаэ,
Гойдаэться, крильцем махаэ.
Бiленьке, неначе снiжинка,
А в грудях не серце – крижинка,
Очиська, як двi намистини,
Так дивляться, наче я винна
У тому, що, бачте, голодне,
У тому, що серце холодне,
Що вiн не «блакитний», не райський,
Вiн смертний кажан гондураський…
Не злись, рукокрила дитино,
Що звуть Гондурасом краiну
В якiй ти, малий, народився.
У нас теж проблема, дивися:
Якась пошматована назва.
Отак живемо хтозна-, казна-
Як…
11.04.11
(с) Pechalinda
Комментарии