РЕШЕТО - независимый литературный портал
Полина / Ирония

Навіжена

459 просмотров

НАВІЖЕНА
Розтрачена дівчина - синії очі,
Вона посміхається так неохоче,
Зпустошена втома, знесилений погляд
Своєю блакиттю відшукує догляд
І губи завмерли на внутрішні крики
Слова оніміли, розсипались ліки,
У чорних ночах зародилася віра,
Що дійсність кохання - це мрія примхлива
Мара, що блукає, збирає данину,
Слова, що квітують одну лише днину.
Вона допиває вечірнюю каву,
Та сон не долає, не спинить уяву.
І скаже жорстоко: "Давно вже не вірю",
Заплющує очі, шукаючи силу,
А дим знов отруїть дівочі легені.
Чомусь всі ми відьми, чомусь навіжені.

24.09.07
Теги:
11 December 2007

Немного об авторе:

... Подробнее

Ещё произведения этого автора:

Таємниця
Никогда
САТИР

 Комментарии

Татьяна Проскурина147.99
11 December 2007 07:19
Чудово. Але хiба ж це iронiя?
З повагою, Т.
Elizaveta Elizabeth Vorontsova0
11 December 2007 21:09
Дійсно чудово. Дуже мало сучасної української поезії.
Приеднуюсь до pesnya. Іронії тут не побачив.
Полина 0
12 December 2007 02:15
а мне так захотелось обозвать - вроде творческого каприза: не судите уж...
Полина 0
12 December 2007 02:16
ну так мне захотелось обозвать - творческий каприз
Полина 0
12 December 2007 02:18
ой, что-то меня заглючило