РЕШЕТО - независимый литературный портал
Бровко Владимир / Публицистика

Парк ім. М.Островського. Травень 2012 р.

1493 просмотра

Пргулянка по парку....

                                 

У Києві, цьому сучасному мегаполісі, є такий собі невеликий зелений оазис.

Це місце розташоване між Солом'янською площею та старим Солом'янським кладовищем і за часів СРСР тут був розбитий парк названий ім'ям одного з так званих "героїв Громадянської війни", українця за походженням Миколи Олексійовича Островського
 



(16 (29) вересня 1904, Волинська губернія – 22 грудня 1936, Москва)

– радянського письменника, автора роману "Як гартувалась сталь" Він же М. Островський під псевдонімом Павла Корчагіна був і головнім героєм цієї книги.



(могила М. Островського у Москві)

За тих же радянських часів, з особи М. Островського б ідеологічним апаратом СССР була створена нова комуністична ікона.

Культ якої широко пропагувався серед молоді. Починаючи з піонерської а потім і комсомольської організацій радянської молоді.

Ця книга буда і предметом досконалого вивчення у радянській школі. З її допомогою посилено "промивали мізки" у головах все новим і новим поколінням радянських громадян.

Але ось пройшло так років сімдесят і невблаганний хід історії все розставив на свої місця.

Так відбулось і з М.Островським. Його книги вже дано ніхто не читає, вже немає ні піонерів, ні комсомольців з маузерами, а комуністична ідеологія себе повністю занепала. І самого М. Островського вже на Україні мало хто пам'ятає.

Хоча мені було б цікаво подивитись на те, як би М. Островський воскрес на цьому світі і потім спробував би зайти до маєтку нинішнього головного українського комуніста Петра Симоненка?

І ще скажу, що буваючи у справах в районі парку ім... Островського, я декілька разів звертався до юних студентів і студенток які втекли з надоїдливих занять у Киівскі архітектурній академії щоб перекурити та погрітись на весняному сонечку, з питанням, а чий то пам'ятник стоїть у цьому парку.
 



І з десяти опитаних мною осіб тільки одна дівчинка сказала, що це пам'ятнику письменник, який загинув під час Великої вітчизняної війни 1941-1945 років.

Хоч по правді, потрібно також згадати, що у Києві є і залізничний технікум який колись носив ім'я М.Островського. Хоч як мені відомо то М. Островський сам ніякого відношення до залізниці не мав, як що не зважати на ту подію 1922 р., коли він у складі загону намагались добудувати лінію вузькоколійки з м. Шепетівки що б до Києва змогли доставляти ліс для опалення.

Але чого унас в житі, під час СРСР не відбувалось? Були і більші ідейні перекоси.

Та мова у нас не про М. Островського, хто б і як до нього зараз не відносився, а про парк, що радянська влада розбила на значній частині старого Солом'янського кладовища де була похована значна частина колишньої дореволюційної київської еліти.
 



Саме кладовище зараз знаходитьсь в занедбаному стані і зачинено для відвідувачів.

Моя розповідь про Солом'янське кладовище знаходиться ось за цими посиланнями. ""Могили забутих предків" http://h.ua/story/329601/

Подивіться, як хто не бував, на те як чина київська влада турбується про збереження пам'яті померлих своїх громадян.

І я не здивуюсь що так років за 3-5, кладовище, умисно доведеного до стану саморуйнування, буде зруйновано, а на його місці, побудують ще один хмарочос.

Бо земля у центрі Києва вже на вагу золота!

Це добре видно з наведеної вище схеми.

І тому гуляючи по цьому парку треба завжди пам'ятати, що гуляємо ми по могилам прапрадідів,прадідів і дідів.

Десь років за 3 у цьому парку постала і гарненька церква де править службу вправний та толерантний батюшка – "настоятель". І тому, цей факт, як би знівелював сам факт захоплення міською владою частини "кладбищенської землі" для потреб мегаполісу та придало цьому похмурому місцю печалі і смутку нові світлі барви.
 



Де під травневим сонечком усе квітне і цвіте. І природа і люди.











































Але не зважаючи на усі яскраві краски навколишнього світу, знаючи дійсну історію його місця, то мені зразу згадується латинська крилата фраза "Memento mori ("помни про смерть").

Але тут є і ще така версія, що сам вираз "Memento mori" є пізніша спотворена доробка, дійсної латинської фрази: "Respice post te! Hominem te memento! ("Обернись! Помни, що ти – людина!") (глава 33 "Апологетики" Тертуллиана).



І як самі бачите шановний читачу, між цими фразами велика різниця.

Бо пам'ятати про неминучість смерті це одне, а пам'ятати, що ти людина це інше!



 
Полноразмерные фото опубликованые  в этой статье можно посмотреть на моем личном фото сате!

http://my-fotos.ucoz.ru/publ/park_im_m_ostrovskogo_traven_2012_r/1-1-0-2

 

Теги: киев , Парк

 Комментарии

Комментариев нет